1 лютого всі країни світу святкують День рідної мови. Це свято започаткували у 1999 році, а святкувати його почали з 200. На сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у Парижі, постановили, що таке свято має існувати для підтримки багатомовності, а також, мовного і культурного різноманіття.

Воно має стати ще одним поштовхом та нагадуванням про необхідність збереження мов, народностей та їх культурної спадщини.

Мова об’єднує націю, дозволяє відчути зв’язок поколінь і взагалі робить нас українцями. День рідної мови 21 лютого — привід вдосконалити українську для всіх, хто все життя розмовляє нею, переходить з інших мов, бореться з суржиком чи хоче просто вивчити щось нове.

   20 лютого -День памяті Героїв Небесної Сотні

20 лютого в Україні вшановують День пам'яті Героїв Небесної Сотні. Саме цього дня у центрі столиці, на Майдані Незалежності, загинуло найбільше активістів Революції Гідності.​​​​​​​

                   День Героїв Небесної Сотні - історія дати

       В кінці 2013-го - на початку 2014-го в Україні почалися масові протести. Громадяни виступили проти політики тодішньої влади та її відмови від європейської інтеграції. У результаті в країні відбулася зміна влади - тодішній президент Віктор Янукович та його соратники втекли за кордон. Кульмінацією тих подій, які отримали назву Революції Гідності, стало масове протистояння на Майдані Незалежності у Києві між протестувальниками та силовиками. Сталося це 18-20 лютого 2014 року - саме тоді загинуло найбільше людей. 

         Список Небесної Сотні відкрився 22 січня 2014 року. Спочатку від вогнепальних поранень у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Того ж дня в лісі під Києвом знайшли тіло зі слідами тортур активіста Юрія Вербицького. До 18 лютого 2014 року налічувалося вже 9 загиблих, і з цього дня на Майдані почалися масові розстріли. З 18 по 20 лютого загинуло найбільше людей - 78 осіб, після 20 лютого - ще 20. Майже одразу усіх загиблих назвали Небесною сотнею, хоча насправді їх було більше ста.

Указом президента України від 11 лютого 2015 року дату 20 лютого було встановлено як День Героїв Небесної Сотні.

                     16 лютого - День єднання

16 лютого в Україні відзначають День єднання. Це молоде свято, воно було засноване лише торік, указом Президента Володимира Зеленського. Головна мета цього дня — показати єдність українського народу на тлі військової загрози. Взимку 2022 року Росія почала без пояснень стягувати свої війська до українського кордону. За словами Зеленського, це свято має згуртувати українців навколо національної ідеї і показати російським пропагандистам, що ми — єдиний народ.

— Українці мають різний рівень доходів, професію і віросповідання, але всі вони люблять свій дім і хочуть жити в мирі, — заявив Президент.

          7 лютого 2023 року в світі відзначається день безпечного інтернету під гаслом "Разом до найкращого інтернету"

29 січня — День пам’яті Героїв Крут

 27 січня — Міжнародний день              пам’яті жертв Голокосту

            22 січня День Соборності України

                 

СОБОРНА МАТИ УКРАЇНА –
ОДНА НА ВСІХ, ЯК ОБЕРІГ!
до Дня Соборності України

         День Соборності України - приурочений  до Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки. 

        Саме  22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві й відбулася ця визначна подія. Над святковою синьо-жовтою Софійською площею тоді лунало величне: «Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України — Галичина, Буковина, Закарпаття і Придніпрянська Україна — в одну Велику Україну».

        Це державне свято стало символом єднання українських земель. І хоча державі тоді таки не вдалося повністю зберегти бажану єдність і незалежність, Акт «Злуки УНР і ЗУНР» став реальним втіленням споконвічної мрії українців про свою суверенну державу. 

       Не зважаючи, на неуспішність Акту возз’єднання та усі перешкоди, ідея соборності продовжували жити в українських душах, і 22 січня 1990 року мільйони, тоді ще радянських українців вийшли на головні автомобільні магістралі та об’єднались у живий ланцюг від Києва до Львова, святкуючи День Соборності України.

       Вперше на державному рівні День Соборності України  почав відзначатись із 1999 року відповідно до Указу Президента, «враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави».

        Акт «Злуки УНР і ЗУНР» став потужнім виявом волі українців до згуртування, свідченням їх самоідентифікації та становленням народу України, як духовно незламної  політичної нації. 

      Це був реальний крок до об`єднання українських земель, який і сьогодні істотно впливає на національно-політичні процеси в Україні. 

          Святкова дата є достатньо символічною й у наші надскладні часи, коли Україну та її націю намагаються морально знищити та роз’єднати споконвіку міцно скріплені духовні зв’язки.

        Як ніколи раніше, День Соборності України - це нагадування про те, що сила нашої держави - в єдності українських земель!

             Єдність і згуртованість – це запорука нашого майбутнього!

16 січня - День пам’яті захисників                            Донецького аеропорту (кіборгів)

 16 січня, в Україні відзначається День пам’яті захисників Донецького аеропорту.

         Всеукраїнський день пам’яті захисників Донецького аеропорту було встановлено за ініціативою українських воїнів, які 242 дні боронили цей стратегічний об’єкт. За стійкість, безстрашність і непереможність українських захисників ДАПу назвали «кіборгами», а форпост українських кіборгів став символом української мужності, оплотом українського духу.

         Оборона Донецького аеропорту тривала з 26 травня 2014 року по 22 січня 2015 року. 242 дні українські військові, добровольці, медики та волонтери протистояли навалі російсько-окупаційних військ та проросійським бойовикам, затято відстоюючи малесенький клаптик української землі.

            Бої за Донецький аеропорт почалися 26 травня 2014 року, коли проросійські сепаратисти та чеченські бойовики захопили будівлі аеропорту тоді ще мирного Донецька. Цього ж дня українські силовики, завдяки скоординованим діям українських Повітряних сил та високомобільних десантних військ, завдали удар по позиціях терористів та встановили контроль над Донецьким летовищем. Пізніше була повна дестабілізація міста Донецьк, початок окупації та нескінченні спроби ворога відібрати контроль над аеропортом, але наші воїни не здавали позицій і, навіть під шквальним вогнем, тримали оборону.

20 січня 2015 року проросійські бойовики, не припиняючи штурмів, підірвали новий термінал Донецького аеропорту, остаточно перетворивши колись один з найбільших аеропортів країни на руїни. Після того військовим керівництвом було прийнято рішення відвести українських бійців, і 22 січня останні вцілілі захисники залишили зруйнований термінал.

Подивитись документальний фільм  «Аеропорт» за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=0cJNIiPX6ho

День Збройних Сил України

                                                                6 грудня

 6 грудня, в день ухвалення 1991 року Закону України «Про Збройні сили України», українці відзначають державне свято — День Збройних Сил України — свято справжньої мужності, героїзму і відваги. 

         24 серпня 1991 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про військові формування в Україні», якою визначила: «підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території України, Верховній Раді України; утворити Міністерство оборони України; урядові України приступити до створення Збройних Сил України». Фактично, цією постановою було покладено початок будівництва Збройних Сил України як важливого інституту держави і невіддільного елемента її воєнної організації. Восени – взимку 1991 року було підготовлено важливі документи, що стали нормативно-правовою базою формування Збройних Сил України. 

Вітаємо всіх воїнів Збройних сил України. Дякуємо за подвиг!

 Запали свічку пам'яті.

26 листопада – День пам’яті жертв Голодоморів в Україні

           Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. У 2022-му День пам’яті жертв голодоморів припадає на 26 листопада.

        Україна втратила внаслідок Голодомору і масових штучних голодів мільйони людських життів. У 2006-му Законом України Голодомор 1932–1933 років визнаний геноцидом Українського народу.

        Цього року ми вшановуватимемо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни Росії проти України, яка супроводжується геноцидними практиками проти українців. Трагічні події та злочини, які розгортаються на наших очах, з усією наочністю демонструють: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – вшановані.

         В умовах повномасштабної війни один із ключових способів вшанувати пам’ять убитих голодом  – долучитися до акції «Запали свічку» та закликати українців і людей по всьому світу засвітити вогник у кожній домівці як вияв скорботи за загиблими, віри в перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди не повторювалися.

      Через дев’ять десятиліть після Голодомору-геноциду проти українців знову застосовують методи геноциду. Майже дев’ять місяців повномасштабної війни засвідчили: здійснюючи вторгнення, Росія має на меті знищити українську націю як таку. Знищити українську ідентичність, культуру, мову. Для цього окупанти вбивають і депортують українців, руйнують міста, спалюють українські книжки.

       Та це не перший злочин такого масштабу, який Москва здійснює проти України. У 1932–1933 роках комуністичний тоталітарний режим, попередник путінського рашизму, вчинив в Україні злочин геноциду – Голодомор.  Зумисно створений голод убив мільйони українців, а долі тих, хто вижив, скалічив. Пережиті жахіття залишили глибоку травму в кількох поколіннях українців. Унаслідок Голодомору активний, а тим більше масовий спротив радянському режиму було припинено.

       У нинішній війні Росія переслідує ту саму мету, що й під час Голодомору 1932–1933 років – геноцид Українського народу. Вона використовує схожі інструменти підкорення та інформаційні технології.

       Метою Росії було і є знищення української ідентичності та української нації. І тоді, і нині Росія намагається зламати волю українців до спротиву, кидає проти нас весь свій терористичний арсенал. Сталін у XX столітті та Путін у XXI зробили вибір на користь геноцидів, бо інші методи упокорення українського народу не спрацювали. 

       Геноциди і Сталіна, і Путіна спрямовані на те, щоб подолати опір українців, провчити непокірних, виховати лояльність та перетворити тих, хто залишиться, на «радянських/російських» людей. Ці злочини проти українців здійснюються за однаковою двоетапною схемою. На першому етапі режим намагається знищити національну ідентичність пригноблюваної групи, а на другому – нав’язати свою ідентичність. Власне, це і було ціллю Сталіна та залишається ціллю Путіна. Цілковите фізичне винищення не є фінальною метою агресора, він прагне до насадження покори з подальшою асиміляцією та русифікацією. Геноциди – це інструмент досягнення мети.

      Сталін для організації геноциду вдався до тотальної конфіскації харчів, блокади, посилення терору.  

      Путін застосовував повномасштабне військове вторгнення. За ним як складові геноцидної політики почалися терор (масові вбивства, умисні напади на укриття, шляхи евакуації та гуманітарні коридори, бомбардування житлових районів, сексуальне насильство), блокада (російські воєнні облоги: умисне та систематичне створення умов, що загрожують життю), депортації (насильницьке переміщення українців, зокрема дітей).

       Між інформаційними й пропагандистськими кампаніями періоду Голодомору та нинішньої російської агресії – найбільше спільного. І тоді, і тепер Росія розвернула масштабні дезінформаційні та пропагандистські кампанії для підготовки російської аудиторії до скоєння чи схвалення звірств, а також приховування злочинів. І тоді, й нині Росія розраховує на атмосферу байдужості на заході, силу страху перед своєю міццю та намагається створити паралельну штучну інформаційну реальність, далеку від дійсності.

      Сьогодні українці мають власну державу. І завдяки цьому успішно протистоять путінському геноциду.

       Перемога України й покарання винних важливі не тільки для нашої країни, вони важливі для всього світу. У роки Голодомору західні уряди, прагнучи не погіршувати відносини з СРСР, воліли мовчати. Після Другої світової війни на міжнародному рівні було засуджено нацизм, проте злочини радянського режиму, зокрема й Голодомор-геноцид українців, залишилися без належної та єдиної міжнародної оцінки навіть після розпаду Союзу. А ще через три десятиліття режим у Росії знову вдався і до геноцидних практик щодо українців, і до використання голоду як інструменту, щоб тиснути на міжнародну спільноту. Наше сьогодення вчить: щоб слугувати запобіжником проти повторення трагедій і злочинів минулого, наша пам’ять має бути живою і чесною, а в ставленні до тих, хто вчиняє злочини проти людства, не повинно бути подвійних підходів.

Відтак цьогорічна кампанія на вшанування пам’яті жертв Голодомору проходитиме під гаслом «Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо!».

     1.Голодомор як відповідь на селянські повстання за посиланням:

                 https://www.youtube.com/watch?v=K6ubTgkAduU

28 жовтня День звільнення України від              німецько-фашистських загарбників

      

  28 жовтня в Україні ось вже 76 рік, як відзначається знаменний день для нашої Батьківщини, нашого народу — День визволення України від німецько-фашистських загарбників.

       Визволення України розпочалося під час Сталінградської битви (листопад 1942 — лютий 1943), яка поклала початок корінному перелому у війні на користь СРСР. Перші населенні пункти України в східному Донбасі були звільнені в грудні 1942 р. Масове ж визволення українських земель почалося в ході Курської битви (5 липня — 23 серпня 1943 р.). У 1944 р. радянське командування, силами чотирьох Українських фронтів, здійснило серію наступальних операцій, остаточно визволивши територію України. 28 жовтня 1944 р. територія України була остаточно визволена від загарбників. У ході визвольних операцій 1944 р. на Україні загинуло понад 3,5 млн. воїнів. Український народ зробив величезний внесок у перемогу над Німеччиною і її союзниками.

        В теперішній нелегкий час країна продовжує боротьбу за свою незалежність, але вже з тими хто донедавна називався другом, братом, сусідом. А тепер, ставши агресором, вбиває та нищить наше населення, міста та села України.. Висловлюємо сподівання, що скоро ми будемо відзначати нову дату — дату звільнення України від російського агресора.

        Дякуємо всім ветеранам, що поклали свої життя за визволення України від від німецько-фашистських загарбників, тим хто відбудовував країну після війни. Бажаємо ветеранам Другої світової війни міцного здоров’я та благополуччя.

 

  День захисників і захисниць України, День українського козацтва

        14 жовтня, вся Україна відзначає День захисників та захисниць України і День українського козацтва .В цей день ми вшановуємо героїв національно-визвольних змагань, поклоняємося мужності та героїзму сучасних захисників суверенітету і територіальної цілісності України.

       Козацтву належить особливе місце в історії України й історичній пам’яті українського народу. Саме козацтво було тією силою, яка активно впливала на історію України 17-18 століть. День Покрови, 14 жовтня, святкують в усіх козацьких громадах світу дуже урочисто, з молебнями про живих, з панахидами за тими, хто відійшов у вічний світ, із урочистими загальними зборами козаків. І ми сьогодні зібралися у цьому залі, щоб відзначити це свято. 

      Цей день обрали невипадково. Споконвіків на свято Покрови наші пращури вшановували воїнів-захисників. Традиція ця дуже давня і походить ще з часів Київської Русі. Козаки вважали Покрову своєю заступницею. На Січі була церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Збираючись у похід на ворога, козаки проводили молебень до своєї покровительки. Повернувшись щасливо з походу, дякували їй за збережене життя.

       Примітно, що свято Покрови Пресвятої Богородиці має й іншу назву – Козацька Покрова,  що свідчить про шанобливе ставлення українських воїнів до релігійних дат. Козаки вірили, що свята Покрова Пресвятої Богородиці охороняє їх. Історично в цей день було прийнято згадувати і віддавати належне козацькій доблесті. Саме 14 жовтня на Січі обирали нового отамана і влаштовували свято козацької мужності та відваги.

Як відомо, людина нерозривно пов’язана з минулим свого народу, його історією.

        Ми можемо пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а вміло захищала себе від ворогів. Був час, коли всю нашу землю загарбали й поділили між собою сусідні держави. Нестерпно було жити українському народові в неволі.

        І сьогодні на нашу землю знову прийшла війна. Напевне, кожен із нас. Навіть у глибині душі, не міг подумати, що буде жити в часи, коли повсюди чути слово війна. Воно так непрохано увірвалося в наш словник, його чути як із  вуст найменшого українця, так із вуст дорослого громадянина. Російський окупант розв’язав повномасштабну війну проти України,обстрілює мирні міста і села,вбиває цивільне населення,прагне знищити українську націю і державу.

        Війна це горе не однієї людини, а цілого народу. Будь- яка війна несе смерть. Каліцтво вдягає в жалобу тисячі материнських сердець. Захисники не шкодують свого здоров’я, готові покласти своє молоде життя на вівтар боротьби із підлим і ненависним ворогом у російсько –українській війні. Це наш  біль і наша гордість, це наші сльози і наш душевний щем вдячності за все, що роблять ці люди для нас. Вони – теперішній голос нашого сумління, своїм прикладом показують силу та незламність українського духу.

        День захисника України – свято не тільки військових. Це свято нескорених, свідомих громадян, які вболівають за долю нашої країни, день усіх небайдужих, які своєю професійною діяльністю, сумлінною працею, волонтерською роботою забезпечують Україні перемогу і захист.

 

                   День партизанської слави

   22 вересня в Україні відзначається День партизанської слави.

               Свято партизанської слави встановлено в Україні «...на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, увічнення їхньої пам'яті...». (Указ Президента України «Про День партизанської слави» від 30 жовтня 2001 року N1020/2001)

          Це свято - державне визнання внеску народних месників у велику Перемогу над нацизмом, відновлення історичної справедливості щодо масової участі українського народу у визвольній боротьбі проти гітлерівської навали. Це - свято людей сильних духом і з чистою совістю, які не шкодували життя для перемоги над ненависним ворогом.

         Пам'ять про наших краян, які  загинули в 1941-1944 рр. в боротьбі за незалежність, суверенітет Батьківщини невмируща!!!

         Сьогодні, на сході України, події тої давнини повторюються, але пам'ять у ветеранів ще не згасла, тому  рашизм не пройде.

          22 вересня представники влади,ради ветеранів і ДНЗ «Полонський агропромисловий центр професійної освіти» поклали квіти до пам’ятного знака партизанам-підпільникам в парку  навчального закладу та вшанували пам'ять народних месників хвилиною мовчання. В заході взяли участь ветерани-партизани Огороднік Віталій Митрофанович та Ястребінський Леонід Григорович.

                                  «Шаную воїнів,біжу за героїв України».

9 вересня в м.Полонному відбувся забіг на честь героїв України «Шаную воїнів,біжу за героїв України». В  забігу взяли участь учні 39 та 19 груп ДНЗ «Полонський агропромисловий центр професійної освіти» Подборський Богдан,Самарський Тарас і Продажець Олександр.